Протягом всієї історії цивілізації водні процедури вважаються найбільш ефективним засобом для оздоровлення організму, відновлення сил і підвищення життєвого тонусу.
Перші басейни почали будувати в країнах Стародавнього Сходу, а в Древній Греції і в Древньому Римі. Басейни мали прямокутну форму і служили в основному для обмивань. Потім про них надовго забули і згадали лише в часи хрестових походів, побувавши за високими стінами розкішних східних палаців. Але радість володіння була не довгою, церква заборонила подібні непристойні на її погляд розваги. І тільки в XVII столітті в Італії з'являються декоративні басейни, а з XVIII століття - басейни з фонтанами різної форми, які композиційно вписувались в архітектуру площ і парків.
Перший, спеціально для плавання, басейн був побудований у Німеччині у 1877 році в Бремені, і до середини XX століття Німеччина залишалася лідером в галузі будівництва плавальних басейнів. У всьому світі німецький підхід відомий своєю ґрунтовністю. До цього, як і будь-якій іншій справі, вони поставилися з усією серйозністю. Тоді ж були закладені основи: проектування басейну, продумана система гідроізоляції, підігріву, вентиляції та очищення води. Вже через 20 років після будівництва першого басейну (це було в 1877 році в місті Бремені) по всій Німеччині приймали відвідувачів більше 150 басейнів. У період бурхливого будівництва розгорілася суперечка між дерматологами та спортивними товариствами. Лікарі вважали, що басейни стануть джерелом розповсюдження шкірних захворювань, спортсмени ж хотіли купатися. Це змусило проектувальників задуматися про можливість додаткової підготовки та очищення води, що надходить в басейн. Як кажуть, в суперечці народжується істина!
Першим басейном, який за великим рахунком мало відрізняється від сучасних, став банно-плавальний комплекс «Goseriede» в Ганновері. Його будівництво почалося в 1890-х роках і закінчилося в 1905 році. Основне завдання було створити центральне приміщення, звідки легко і зручно можна було пройти в інші відділення будівлі. Таким центром став вестибюль у два поверхи, службове приміщення, в той же час придатне для очікування і відпочинку. Тут же знаходиться і каса. Кам'яні пілони залу мали мозаїчний цоколь, а у верхній частині були оштукатурені і пофарбовані. Стіни облицювали білими плитками. Підлога в приміщеннях і навколо самого басейну покрита плитками, а підлогове покриття зовнішнього ходу - мозаїка. Зал перекритий залізобетонними склепіннями.
Принципи, які були продумані і реалізовані на практиці в Німеччині, досі з успіхом застосовуються в багатьох країнах світу, особливо в США, Франції і в Іспанії. І в країнах СНД з можливістю придбання земельних ділянок та будівництва заміських будинків з'явилася потреба мати особистий басейн. Це не просто турбота про престиж свого будинку, це частина гідного життя людей, що заслужили радість і комфорт.
Всі подальші технологічні нововведення стосувалися окремих областей облаштування басейнів, появи нових матеріалів і способів водоочищення. Минуло багато років з епохи палких суперечок між прихильниками і противниками будівництва басейнів. Історія все розставила по своїх місцях, і сьогодні особистий басейн став таким же символом високого соціального статусу власника, як престижний автомобіль або будинок за містом. Крім того, басейн - це вже не просто місце, де можна поплавати у своє задоволення, а особливий культурний простір зі своїми правилами та ритуалами.
Встановлення системи поливу!